Люди, люди…

Знаєте шо. Бо я сам не знаю шо.

Все офрекорд, але це вже не має сенсу, як покинуті прапори розтрощеної бригади.

Парубій. — Чи готуєте ви політичний вихід? Потребуєте допомоги?

— Заете шо. Нікоди. Я. Не пуду в подітику. То бдудна спдава.

Гут. Людина не хоче — то в чому їі провина?

Аваков.

— Кто, я? Не собираюсь. Президент излишен. Нужен канцлер под контролем электората!

Билецкий.

— Бха… хахаха. Та какая политика, политика єто реализация намєрєній.

Реалізаця чого??? Які в тебе наміри?

— Та подивимось…

(вибачте, фоту не знайшов, Бєлий Вождь десь втік, к ся зобачів телефон)

Луценко.

— Я і політика несумісні на даному етапі. Мені треба виконати долю меча закону. І після квітня вісімнадцятого року я зможу…

Що??? Де???

Вони потім будуь гукати «вовки, вовки…» Але хуй кто прийде до героїв перемир’я.

І нахуя нам, сумлінному та свідомому постполитству, було п’ять років єбать мазгі? Шоб потім паніческі воти сі збирати?

Сцикуни. Політично впісяні діти.

Дякуємо: gorky-look.livejournal.com

Оставить комментарий

Ваш email нигде не будет показан. Обязательные для заполнения поля помечены *

*

Faqd100@gmail.com